РА́ДЖА, і, ч. У стародавній Індії — правитель держави; з часів середньовіччя і до 1950 р. — князівський титул і особа, що мала цей титул. В середині XIX ст. англійці приєднали до своїх володінь величезні центральні і північні області Індії, що раніше підлягали раджам (феодальним царкам) (Нова іст., 1956, 170).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 427.