РА́ДНИЙ1, а, е, діал. Радий.
◊ З ра́дної душі́ — з великим бажанням, охоче. Семен був би з радної душі пішов, не так із цікавості.., як для того, щоби десь утекти від хати (Март., Тв., 1954, 113).
РА́ДНИЙ2, ного, ч., іст. Те саме, що ра́дник 3. Радні поволі стягалися до канцелярії (Стеф., І, 1949, 73); Громадський уряд — це збірне місце найстатечніших господарів.. Сходилися радні і ті, що колись були в раді (Круш., Буденний хліб.., 1960, 216).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 437.