РА́ДОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до ра́да 1, 2. — Ой умер старий батько І старенька мати, Та нема кому щирої Тії радоньки дати. Що мені на світі, Сироті, робити? (Шевч., II, 1963, 176); Закрякали ворононьки над Батурином, Ідуть козаки на радоньку з паном гетьманом (Бор., Тв., 1957, 84).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 437.