РАЗО́К1, зка́, ч. Пестл. до раз1 1, 2. Ганить Хапко турецьку люльку, а проте кортить його: а нехай би з такої потягнути разок (Вовчок, VI, 1956, 278).
РАЗО́К2, зка́, ч.
1. Нанизані на нитку, мотузку, дротину і т. ін. однорідні предмети; низка. На ній був сірий плащик, біла блузка, на шиї — тоненький разок коралів (Смолич, Ми разом.., 1950, 5); В кутках стоять снопи пшениці, жита й ячменю з наших ланів, на мотузках висять разки яровизованої картоплі (Донч., V, 1957, 179); * Образно. Минуло літо: осінь гне ліщину, Густих зірок вивішує разки (Мал., Книга.., 1954, 84); * У порівн. Вгорі, над Карпатськими хребтами, ніби разки намиста, пливли на далеку північ гуси та журавлі (Скл., Карпати, II, 1954, 245).
2. Сукупність предметів, розташованих послідовно один за одним, або осіб, що рухаються. Чіткими разками потужних ламп світилися великі мости (Собко, Матв. затока, 1962, 117); Напівзігнувшись, рухливим квітчастим разком швидко просуваються молоді сапальниці (Добр., Тече річка.., 1961, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 440.