РА́ЙДУЖНО, рідше РА́ДУЖНО. Присл. до ра́йдужний, ра́дужний. Ліхтарі якісь незвичні, Бач, як райдужно цвітуть! Посміхаються зустрічні: «Це закохані ідуть» (Мур., Лірика, 1954, 18); Іду — і серце квітне, так райдужно кругом (Сос., Солов. далі, 1957, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 442.