РАПОРТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док.
1. Офіційно, в усній або письмовій формі, повідомляти про що-небудь вищій інстанції, керівництву. — Дозвольте рапортувати, товаришу командир дивізії: таємну огневу точку ворога виявлено і знищено! (Смолич, Театр.., 1940, 59); [Люба (рапортує Тарасову):] Товаришу начальник льотної частини! Доручене мені завдання.. виконано (Мик., І, 1957, 505); Одне — сидіти в просторому, красиво мебльованому кабінеті і вислуховувати рапорти підлеглих, і зовсім інше — самому рапортувати (Ткач, Плем’я.., 1961, 25).
2. Звітувати про виконання робіт або взятих соціалістичних зобов’язань, про досягнення у певній сфері діяльності. Марія рапортувала про виконання завдання (Кучер, Чорноморці, 1948, 145); Наша республіка з великою радістю рапортувала Центральному Комітетові Комуністичної партії СРСР і Радянському урядові про те, що на полях України зібрано хороший урожай (Цюпа, Україна.., 1960, 307); У передсвяткові дні тисячі виробничих колективів рапортують Батьківщині про успішне виконання ювілейних зобов’язань (Ком. Укр., 10, 1967, 11); // У піонерській організації — коротко повідомляти перед строєм про стан справ у загоні, дружині. На широкому подвір’ї все вирувало. Школа шикувалась на урочисту лінійку.. Рапортували загони. Рапортувала дружина (Збан., Курил. о-ви, 1963, 113).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 452.