РА́УТ, у, ч., заст. Урочистий званий вечір; прийом. — Ми.. заведемо танці, раути, пікніки, — говорив другий молодий офіцер Погожаєв (Н.-Лев., III, 1956, 137); Дуже любив [Філько] всілякі товариські сходини, пікніки, раути, особливо коли вони були пов’язані з добірним буфетом чи вечерею (Вільде, Сестри.., 1958, 409); * Образно. Тепер веду я Музу вперше На світський раут гомінкий (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 198).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 455.