РАФІНА́Д, у, ч. Очищений і спресований у грудки цукор. Полікарп смоктав грудку рафінаду і, тримаючи на долоні блюдечко, ковтав чай (Рибак, Опов., 1949, 182); Насипала [Шаукен] жменю цукру рафінаду, потім принесла чайник щойно завареного духмяного чаю (Тулуб, В степу.., 1964, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 455.