РВАННЯ́, я́, с., розм., рідко.
1. Дія за знач. рва́ти 1-3.
2. збірн. Що-небудь рване, з дірками (про одяг, взуття і т. ін.). Одне, що в батька було некрасиве, — одяг.. Неначе нелюди зухвалі, аби зневажити образ людини, античну статую укрили брудом і рванням (Довж., Зач. Десна, 1957, 478).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 460.