РЕАКТИ́ВНИЙ, а, е.
1. хім. Прикм. до реакти́в.
2. фіз. Який виникає під дією сили віддачі. В ракеті Ціолковського паливо одночасно є і запасом маси, необхідної для реактивного відкидання, і джерелом енергії (Наука.., 12, 1956, 9); Реактивна сила; Реактивний опір.
3. техн. Сконструйований на основі використання сили тяги, створюваної струменем газу, пари і т. ін. Молібден і деякі його сплави використовують для виготовлення деталей реактивних двигунів і газових турбін (Наука.., 3, 1958, 11); Шугають в небі реактивні літаки з швидкістю блискавок (Гончар, Тронка, 1963, 122).
4. фізл., біол. Здатний реагувати певним чином на вплив зовнішнього середовища, на будь-яке подразнення. Центральною ідеєю [О. Богомольця] було положення про те, що шкідливі фактори навколишнього середовища можуть пошкодити організмові лише при порушенні його реактивних здатностей (Рад. Укр., 24.V 1961, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 465.