РЕАЛІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех.
1. Здійснювати, робити реальним, втілювати що-небудь у життя. Після Чумака лишився невеликий літературний доробок.. Нагла смерть не дала йому розгорнути сили, реалізувати всі можливості (Еллан, II, 1958, 105); Валя кожну мою пораду ловила якось на льоту, вміла її реалізувати (Збан., Малин. дзвін, 1958, 362).
2. Переводити на гроші, продавати. Щоб рентабельно вести господарство, треба не тільки мати дешеву продукцію, але й вчасно реалізувати її по відповідних цінах (Ком. Укр., 5, 1960, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 466.