РЕБО́РДА, и, ж., спец. Круговий виступ по краю обода колеса або шківа, який не дає колесу під час руху зійти з рейки і запобігає сповзанню ременя із шківа. Різниця в довжині маркерів дорівнює відстані між ребордами передніх коліс або внутрішніми краями гусениць трактора (Механ. і електриф.., 1953, 83); // Спеціальне обладнання на дискових сошниках сівалок для обмеження глибини загортання насіння землею. Сівалка має 12 дискових сошників, обладнаних ребордами — обмежувачами глибини та коточками (Колг. енц., II, 1956, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 468.