РЕВА́НШ, у, ч. Відплата за поразку, невдачу, програш і т. ін. у чому-небудь. Фашистські недобитки у Франції, як бачимо, охоче складають зброю. Але вони складають її… в склади. Щоб готуватися до реваншу (Смолич, Після війни, 1947, 41); Він ніяк не міг примиритися з думкою, що чарівний сонячний Крим Туреччина втратила назавжди, і думки про реванш ні на хвилину не покидали голову султана (Добр., Очак. розмир, 1965, 72); У попередніх іграх друга збірна [команда] програла першій з рахунком 2 : 5 і тепер прагнула реваншу (Веч. Київ, 14.I 1960, 3).
∆ Матч-рева́нш див. матч.
◊ Бра́ти (узя́ти, дава́ти) рева́нш — відплачувати за поразки, невдачі, програш і т. ін. у чомусь. Німці стягують величезні резерви і готують нечуваний за розмахом наступ, щоб узяти реванш за розгром на Волзі (Перв., Дикий мед, 1963, 117); На протязі 20 кілометрів підходили все нові частини до місця бою, де червоні давали реванш синім (Трубл., І, 1955, 78).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 469.