РЕВКО́МІВЕЦЬ, вця, ч. Член ревкому. — Здрастуйте, молоді люди. Я Мічурін. — Здрастуйте, товаришу професор, — відповіли ревкомівці хором (Довж., Зач. Десна, 1957, 225); З цього будиночка ревкомівці стріляли по махновцях, а потім билися в степу до останньої шаблі (Тют., Вир, 1964, 310).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 472.