Слово "ревнивий" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


РЕВНИ́ВИЙ, а, е.

1. Схильний до ревнощів (у 1 знач.), охоплений ними. — То любиш? Говори, як на духу, бо я ревнивий.Дуже!з почуттям і посміхом говорить молодиця (Стельмах, І, 1962, 482); Вона не належить до тих ревнивих жінок, що на вечірках, як кліщ, біля чоловіка (Баш, Надія, 1960, 73); // Який виражає ревнощі, сповнений або викликаний ними. Він сидів за столом мовчки, схиливши голову над тарілкою, але пильним і ревнивим поглядом увесь час стежив за своєю дружиною й Карпом (Шиян, Баланда, 1957, 42); І відчуття провини перед нею, і цікавість ревнива гнали графа в кімнату дружини (Ле, Наливайко, 1957, 159).

2. розм., рідко. Схильний до заздрощів; заздрісний у чому-небудь. Як і більшість гітлерівських генералів, Веллер був ревнивим в питаннях особистої влади (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 70); // Який виражає заздрість до успіхів іншої людини. В розмовах і суперечках минули останні тренування. Ревнивим поглядом стежили юнаки й дівчата одне за одним (Собко, Стадіон, 1954, 377).

3. книжн., рідко. Дуже старанний, ретельний, завзятий; ревний. Ганяють голубів аматори ревниві (Рильський, Мости, 1948, 77); Коли Катерина знову спитала його, про що він думає, відповів голосом ревнивого господаря:Піду на греблю, довідаюсь, як там (Коцюба, Нові береги, 1959, 448).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 472.