РЕВОЛЮЦІОНІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех.
1. Робити кого-, що-небудь революційно настроєним, пройнятим ідеями революції. Що дана імперіалістська війна [1914-1917 рр.] своєю реакційністю і своїм тягарем революціонізує маси і прискорює революцію, це правильно, це треба сказати (Ленін, 34, 1973, 346); Перемігший соціалізм своїм прикладом революціонізує уми трудящих капіталістичного світу, запалює їх на боротьбу проти імперіалізму і у величезній мірі полегшує умови цієї боротьби (Програма КПРС, 1961, 30); Місце Шевченка в загальноросійському визвольному русі визначалося переважно, хоч і не єдино, тим, що він своєю творчістю революціонізував свідомість українського народу (Рад. літ-во, 5, 1964, 85).
2. Якісно змінювати що-небудь шляхом докорінних перетворень, нововведень. Буржуазія не може існувати, не викликаючи постійно переворотів у знаряддях виробництва, отже, не революціонізуючи виробничих відносин (Комун. маніф., 1947, 50); Дарвінівська теорія історичного розвитку органічної природи революціонізувала не тільки біологію, а й усе природознавство (Наука.., 1, 1959, 44); — Ви, я так думаю, революціонізували методику праці в хімічній лабораторії (Шовк., Інженери, 1956, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 475.