РЕВОЛЮЦІОНІЗУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до революціонізува́ти. Силам реакції не вдасться ослабити революціонізуючого впливу успіхів соціалізму на людство (Ком. Укр., 1, 1961, 21); Шевченко справив величезний революціонізуючий вплив на демократичну літературу українського та інших пригноблених народів Росії (Іст. УРСР, І, 1953, 474); Великий революціонізуючий вплив на селі мала нова техніка (Хлібороб Укр., 4, 1970, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 475.