РЕ́ВІТ, у, ч., діал. Рев. Ревіт його [медведя] не втихав (Фр., VI, 1951, 14); Нараз чують [Танасій та Андрій], як заревла маржина. Один довгий голос… За хвилю другий.. Коли вчули ревіт удруге, Танасій засвітив свічку, і обидва поставали коло дверей (Круш., Буденний хліб.., 1960, 263).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 471.