РЕГОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. регота́ти. По вечері ж все замерло, тихо, глухо стало. Реготання, спів і крику мов і не бувало (Укр. поети-романтики.., 1968, 567); Андрій чув, як здалека долітав різнобій голосів, безтямне реготання, скигління гармоніки (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 479.