РЕГУЛЮ́ЮЧИЙ, а, е. Який регулює чим-небудь або щось. Роз’яснюючи на конкретних прикладах регулюючу і координуючу роль нервової системи і особливо кори головного мозку в процесах травлення, можна розширити і поглибити поняття про нервізм (Метод. викл. анат.., 1955, 124); Увага виконує регулюючу функцію у поведінці (Рад. психол. наука.., 1958, 67); Особливо важливе значення має ритм як регулюючий елемент у праці людини (Муз. праці, 1970, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 481.