РЕДИНГО́Т, а, ч., заст. Довгий сюртук широкого крою, який одягався для верхової їзди. На вішалці в передпокої висів незнайомий редингот і поряд з ним біла плюшева мантилья (Полт., Повість.., 1960, 463).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 482.