РЕЗЕДА́, и́, ж. Трав’яниста декоративна рослина з пахучими дрібними квітками, зібраними у колосоподібне суцвіття. Між грядками резеди і матіоли Сахно перейшла квітники вздовж палацу (Смолич, І, 1958, 89); Живиться [гірчичний білан] також на резеді (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 286); // Квітка цієї рослини. Настя поклала букети на фортеп’яні. По залі пішли тонкі пахощі од резеди та левкоїв (Н.-Лев., III, 1956, 237).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 486.