РЕЗИДЕ́НТ, а, ч.
1. За часів середньовіччя — дипломатичний представник, що постійно перебував у даній країні.
2. Представник імперіалістичної держави, що здійснює фактичне правління в країні, яка перебуває під протекторатом цієї держави.
3. Таємний уповноважений іноземної розвідки, що на території даної держави спрямовує діяльність своїх агентів.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 487.