РЕЗИДЕ́НЦІЯ, ї, ж. Місце перебування уряду, керівників держав і високопоставлених осіб. Під резиденцію консула Франції з особливими повноваженнями був визначений Воронцовський палац (Смолич, V, 1959, 132); Чигирин — резиденція гетьмана Хмельницького, в якій він приймав послів з багатьох країн! (Цюпа, Україна.., 1960, 157); // жарт. Місце постійного проживання або перебування кого-небудь. Ми застали Панаса Федоровича в його літній резиденції — маленькій хижці, куди заглядають вишні, яблуні, рожі… (Літ. Укр., 27 .VI 1965, 4); Юхименко дрімає в ванні — це його постійна резиденція (Кач., II, 1958, 347).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 487.