РЕЗОНА́НСНИЙ, а, е, спец. Стос. до резонансу (у 1, 2 знач.). В ряді дослідів радянським вченим вдалося підтвердити резонансну теорію диференціації звуків за висотою (Рад. психол. наука.., 1958, 15); Контур, що має гострий резонанс, дуже чутливий до коливань резонансної частоти (Курс фізики, III, 1956, 234); Досі закарпатський явір краснодеревники використовували тільки для виготовлення художніх меблів. Однак спеціалісти виявили різновидність цієї деревної породи, що має резонансні якості (Літ. Укр., 10.IX 1965, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 488.