РЕЗОНЕ́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до резоне́р. Заньковецька, як артистка, ролі не зіпсувала, хоч роль Мар’яни [з п’єси «Розумний і дурень»] не для неї. Тут треба вміти вичитувать резонерські монологи, чого Марія Костівна не вміла (Думки про театр, 1955, 70); Роль позитивних персонажів, виведених автором,.. обмежується лише проголошенням справедливих думок. Образи ці лишились не індивідуалізованими, так би мовити резонерськими (Укр. рад. драм., 1957, 100).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 489.