РЕЗОНУВА́ТИСЯ, у́ється, недок. Ставати сильнішим, підсилюватися (про акустичні, електричні та ін. коливання). Найменший шерхіт, луск гіллячки, шум пташиного крила, цокання копит — все резонувалось тут [у лісі] надзвичайно лунко, чисто, повноголосо (Гончар, III, 1959, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 489.