РЕ́ЙВАХ, у, ч., розм.
1. Безладна біганина, метушня. — А в тій Німеччині рейвах: метушаться людоїди, в дзвони дзвонять, бога просять свого фашистського (Ю. Янов., І, 1954, 81); Хрещениця лежала коло матері. Байдужими очима споглядала весь той рейвах, що творився тут заради неї (Кач., II, 1958, 11); // Галас, крик з приводу чого-небудь. [Сидір:] Грицьку! Пильнуй ти, братику, своєї справи, держи якийсь порядок з людьми. А то наробили жінки такий рейвах, що десь і в Москві уже чути (Козл., Щури.., 1956, 255); — Чого ж ви такий рейвах підняли? Ощаджуйте свої сили, а то видихнетесь на дрібне, — а коли дійде, слухайте, до істотного, то чим будете горлати? (Вільде, Сестри.., 1958, 475).
2. Безладно розкидані предмети, речі. Захар помітив серед того рейваху ступу, рало, різьбленого кужеля.. і ще багато інших предметів, про які вже й забули (Кучер, Трудна любов, 1960, 110); Прибравши рейвах, що вчинив був жандарм, вона поставила на стіл вечерю, але ніхто, навіть найменша Марійка, не взявся за ложку (Іщук, Вербівчани, 1961, 64).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 490.