РЕЙДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., військ. Здійснювати рейд (див. рейд2 1). Танки, обігнавши піхоту, вже рейдують за десятки кілометрів попереду (Гончар, І, 1954, 385); Табір партизанського з’єднання товариша К., яке рейдує по тилах ворога, — на днюванні (Ю. Янов., IV, 1959, 258); Ілля Дубинський протягом двох десятків років був найближчим другом Примакова, разом рейдував по ворожих тилах (Літ. Укр., 17.VI 1969, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 491.