РЕ́ЙТАРСЬКИЙ, а, е. Прикм. до ре́йтар. Як тільки путо впало, цибатий німчин випростався, випнув груди і став такий пихатий, аж засяяв на ньому пишний рейтарський одяг (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 433); // Який складається з рейтарів. Крім дворянської кінноти і стрільців, були створені полки нового військового строю — солдатські (піхотні), рейтарські (кінні) і драгунські (мішаної служби) (Іст. СРСР, І, 1957, 155); Урядову пошту з Києва до Петербурга, Москви, Глухова і Константинополя возили окремі кур’єри — рейтари, які складали особливу рейтарську команду (Веч. Київ, 4.XII 1966, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 492.