РЕЛЯТИ́ВНИЙ, а, с. Який визначається, встановлюється у порівнянні, зіставленні з чим-небудь іншим; відносний. Бачите, є два роди.. людей: такі, що щось знають добре, і такі, що знають усе ліпше. У других є знання компаративне, не релятивне, а власне компаративне (Фр., III, 1950, 256); Прийнято розрізняти два плани висловлення: план комунікації (розмова) і план однобічної інформації (розповідь.., не розрахована на безпосереднє двобічне мовне спілкування). У плані комунікації момент мовлення є прямим, індикативним, у плані однобічної інформації — відносним, релятивним (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 367).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 499.