РЕЛЯ́ЦІЯ, ї, ж., заст.
1. Письмове повідомлення про хід бойових дій війська. Семен дістав шкільний зошит і сів за стіл, щоб написати текст першої листівки, якою думав відповісти ворогові на його зухвалі реляції про свою перемогу (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 17); // Взагалі повідомлення про які-небудь події, факти. — Пане, не жартуйте! Справа поважна. Я маю докладну реляцію про все, що ви робили і говорили (Фр., III, 1950, 234); Намісник з верховини дуже акуратно посилав реляції до єпископської канцелярії (Скл., Карпати, II, 1954, 286).
2. Описання бойового подвигу однієї особи або всієї військової частини для представлення їх до нагороди. Повх поклав велику руку на купу паперів, що лежала перед ним. — От сиджу, підписую… Повідомлення родинам, посмертні реляції — кому медаль, кому орден… (Перв., Дикий мед, 1963, 487); — У реляції написано, що ви на Дніпрі самі чотири танки підбили… — Та було, товаришу майор, хто їх тоді лічив? Усі хлопці нищили… (Зар., На.. світі, 1967, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 499.