РЕФОРМА́ЦІЯ, ї, ж. Широкий соціально-політичний рух проти феодалізму в Західній і Центральній Європі в XVI ст., який набув форми релігійної боротьби проти католицької церкви, папської влади. На початок реформації католицька церква була феодальною власницею значної частини англійської землі (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 720); Широченні плани доби реформації диктувалися потребами внутрішнього стану країни (Ле, Наливайко, 1957, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 519.