РЕФОРМІ́ЗМ, у, ч., політ. Опортуністична, ворожа марксизмові течія у робітничому русі, що відкидає революційну класову боротьбу, соціалістичну революцію, обстоюючи дрібні реформи, які не зачіпають основ капіталістичного ладу. Опортуністи давно підготовляли крах II Інтернаціоналу, заперечуючи соціалістичну революцію і підмінюючи її буржуазним реформізмом (Ленін, 26, 1972, 2); Жовтнева революція завдала величезного удару ідеології опортунізму і реформізму в робітничому русі, соціал-шовінізму і буржуазному націоналізму (Вісник АН, 10, 1957, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 519.