РЕФРА́КЦІЯ, ї, ж.
1. фіз. Заломлення променів світла, що проявляється в уявному зміщенні віддалених предметів, а іноді в уявному зміненні їх форми.
2. астр. Уявне зміщення небесного світила, що відбувається внаслідок заломлення променів світла в земній атмосфері.
3. фіз. Здатність оптичної системи ока заломлювати світлові промені, змінювати їх напрям. При користуванні звичайними окулярами лікарі зустрічаються з чималими труднощами, коли їх треба призначити при значній різниці в рефракції між обома очима (Знання.., 6, 1968, 12).
4. фіз. Поступова зміна напрямку звукових коливань у міру поширення хвилі в атмосфері або у воді. Радіохвилі, переходячи з одного шару атмосфери в інший, який має іншу густість, вологість і температуру, заломлюються подібно до того, як заломлюється промінь світла, переходячи з одного прозорого середовища в інше. Це явище зветься рефракцією (Наука.., 7, 1957, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 520.