РЕЦИПІЄ́НТ, а, ч. Хворий, якому переливають кров або пересаджують тканину чи якийсь орган. Людина, у якої беруть кров, називається донором, а якій переливають — реципієнтом (Заг. догляд за хворими, 1957, 180); Позитивний ефект [при пересадці органів] можна дістати лише в тому разі, коли орган донора і орган реципієнта імунологічно й генетично не відрізняються один від одного (Рад. Укр., 5.ІІ 1969, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 522.