РЕЄСТРА́ТОР, а, ч.
1. Особа, яка здійснює реєстрацію кого-, чого-небудь. Шлюбна пара переступила, нарешті, поріг загсу. Два паспорти лягли поруч на стіл перед реєстратором (Ю. Янов., І, 1958, 624); Вона реєстратор на виборчій дільниці (Веч. Київ, 4.III 1957, 1).
2. перен. Той, хто констатує, фіксує події, явища, які відбуваються. Працівники радянської науки.. повинні бути не тільки реєстраторами фактів, а й активними борцями за прогресивний, комуністичний світогляд (Рильський, III, 1956, 163); Рослина, то не лише мовчазний свідок нашого повсякденного життя чи реєстратор пори року (Ле, Право.., 1957, 59).
3. Механічний прилад для фіксування чого-небудь. Електрохімічні індикатори — чудові альтиметри і варіометри для літаків, найчутливіші в світі барометри і реєстратори найрізноманітніших вібрацій (Знання.., 1, 1966, 17); Останнім часом ми озброїлись такими унікальними приладами, як реєстратори швидкості руху води і розчинів по стеблу та інших органах рослини (Хлібороб Укр., 8, 1966, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 484.