РИБА́Р, я́, ч., рідко. Те саме, що рибак. [Дідок:] Рибалки ми тут. Рибу ловимо. [Гуска:] А-а.. Рибалки! Рибалоньки! Рибарі! (М. Куліш, П’єси, 1960, 222); В дні погожі і в негоду, в дружнім колі рибарів борознив Онеги воду біля Кіжських островів (Гонч., Вибр., 1959, 263).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 528.