РИЖИ́НКА, и, ж., розм. Відтінок рижого кольору. Трохи бліде, схудле обличчя, а чорний чуб, чорні з рижинкою східні очі й у ряді білих зубів два вставлені з платини — все це робило з нього замріяного,.. молодого чоловіка (Ле, Міжгір’я, 1953, 353).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 532.