РИЖУВА́ТИЙ, а, е, розм. З рижим відтінком; трохи рижий. Не вспіли генеральшу поховати, як приїхав з полку старший панич.. з рижуватим, шорстким, як на ведмеді, волоссям, з великим лобом (Мирний, І, 1949, 203); Кузь підшморгує носом, торкав пальцями акуратно підстрижену рижувату щіточку вусів (Тют., Вир, 1964, 302).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 532.