РИЖІЄ́ВИЙ, а, е. Вигот. з рижію. Череп’яний каганчик, що вилупила його Катря з розбитого кашника, з каплею рижієвої олії на дні, ледве блимав у темному кутку (Мирний, IV, 1955, 286); Рижієву макуху використовують як концентрований корм для худоби, але в невеликій кількості (Ол. та ефір. культ., 1956, 175).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 532.