РИМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. перех. Поєднувати слова, склади для створення рими. Не все ще той поет великий, чільний. Хто вірші пише і слова римує (Фр., X, 1954, 72).
2. неперех., розм. Складати вірші. Я не признався їй, що пишу вірші, мене завжди охоплював, наче полум’ям, гіркий сором, коли хтось дізнавався про мої безнадійні спроби римувати (Перв., Материн.. хліб, 1960, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 535.