РИ́НКОВИЙ, а, е.
1. Прикм. до ри́нок 1. Два.. покої просторі, але через гамір ринковий і склеповий мешкання для мене зовсім не відповідне (У. Кравч., Вибр., 1958, 309); // Признач. для ринку. Ратушна площа, як центр середньовічного Талліна, спочатку правила за ринкову площу (Наука.., 11, 1967, 54).
2. Стос. до ринку (у 2 знач.). В умовах нової економічної політики господарське зростання країни супроводиться розвитком ринкових відносин (КП України в резол. і рішен.., 1958, 271); Встановлення єдиного рублевого мита замість численних дрібних зборів, які існували в період феодальної роздробленості, зміцнювало внутрішні ринкові зв’язки і сприяло розширенню зовнішньої торгівлі (Іст. УРСР, І, 1953, 270); // Який обумовлюється попитом і пропозицією. Захряпали дверцята шаф, загуркали шухляди столів. Всюди нишпорили. Навіть і там, де не те, що людині, а миші не заховатися, але де могло бути цікаве щось з погляду його ринкової вартості (Головко, II, 1957, 595).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 536.