РИ́ПНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до ри́пати. Чується, як рипнули чоботи Шестірного (Мирний, І, 1954, 335); Микола перейшов двір, рипнув сінешніми дверима і ввійшов у хату (Н.-Лев., II, 1956, 256).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 538.