РИТМОМЕЛОДИ́ЧНИЙ, а, е, лінгв., рідко. Те саме, що ритмомелоді́йний. У всьому романі [«Вершники»] налічується до двох десятків вставних слів і речень, але й вони не затримують, не загальмовують розгортання ритмомелодичної лінії речення: вони ніби служать тільки своєрідною ритмічною паузою (Мовозн., XIII, 1955, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 543.