РИ́ЦАРСЬКИЙ, а, е.
1. Стос. до рицаря. Тугар і його гості були в повній рицарській зброї (Фр., VI, 1951, 9); Не знайшли ні друзі, ані кревні.. Рицарського тіла молодого, Щоб землі його предати чесно (Рильський, III, 1961, 241).
2. перен. Вихований, підкреслено чемний, благородний (у 1 знач.). Хто зна, де цей тесляр з Крайньої Півночі міг навчитися рицарських тонкощів (Гончар, III, 1959, 201); У норму нашої поведінки, звичаїв дедалі більше входить прекрасне почуття рицарського.. ставлення до жінки (Рад. Укр., 19.V 1968, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 546.