РОБОТЯ́ГА, и, ч. і ж., розм. Роботяща, працьовита людина. Це був смирний чоловік.. Роботяга, все своє життя він не вилазив з тяжкої праці, наче з каторги (Мик., II, 1957, 368); [Платон:] Це наш терапевт. Найміцніший віл упав би за тиждень, коли б виходив стільки. Роботяга. Чудесна людина… (Корн., І, 1955, 124); Правда, раніш теж майже все робила сама Одарка Іванівна — непосидяча роботяга… (Коп., Дуже добре, 1937, 229); * Образно. Гули і гули в полі невтомні роботяги трактори (Ряб., Жайворонки, 1957, 67); // Робітник, робітниця. Як і личить роботязі, рукавиці взяв і скельця. Хліб, рюкзак, вода в баклазі… Тисне дужо на весельця… (Рудь, Дон. зорі, 1958, 80); — Чи немає у пана хазяїна якоїсь роботи?.. — Роботи? Он ба який! Звідки ж ти, роботяго, прибився? (Цюпа, Назустріч.., 1958, 331).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 588.