РОБОТЯ́ЩИЙ, а, е. Старанний, завзятий у праці; працьовитий. Приязлива [Галочка] до усякого, як красна весна, звичайна проти усякого, як панянка, а роботяща, як бджілка (Кв.-Осн., II, 1956, 314); Народ у колгоспі був дружний, роботящий, прекрасно міг сполучати державні інтереси з особистими (Вишня, І, 1956, 423); * Образно. По хвилині тільки пилюка вже танула на тому місці, де стояв розмальований фургон кінопересувки — помчала роботяща кінотрудівниця на відділок (Гончар, Тронка, 1963, 175); // Належний, власт. працьовитим людям.
◊ Роботя́щі ру́ки; Роботя́щі уми́ — трудящі люди. Роботящим умам, Роботящим рукам Перелоги орать, Думать, сіять, не ждать І посіяне жать Роботящим рукам (Шевч., II, 1963, 386).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 588.