РОБУ́ЧІСТЬ, чості, ж., діал. Властивість за знач. робу́чий. Він оповідав йому про різні прикмети коней і іншої худоби, учив його,.. як пізнавати вік по зубах, хід, силу, швидкість, робучість (Фр., VIII, 1952, 358).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 589.