РОБІТНИ́ЦТВО, а, с., збірн. Люди, які належать до робітничого класу; робітники. Ще за царату він зв’язав свою долю з передовим робітництвом і провадив разом із ним боротьбу проти хазяїв заводу (Крот., Сини.., 1948, 97); Саме робітництво виступає ініціатором найважливіших патріотичних починань, нових форм масового соціалістичного змагання (Ком. Укр., 4, 1970, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 585.